- Я готовий детально розповісти про те, яку і яким чином істотну шкоду завдали керівники ДПА банку "Україна".

- У такому випадку, Григорію Омеляновичу, будь ласка.

- Згадаймо, у моєму і Анатолія Єрмака депутатському запиті, який Верховна Рада направила генеральному прокурору України Михайлові Потебеньку 6 липня цього року, Державну податкову адміністрацію було названо в ряду інших державних і недержавних структур, які, не повернувши вчасно банку "Україна" позичені гроші, підштовхнули його до банкрутства. Ми повідомляли тоді, зокрема, що за даними на травень 1999 року ДПА мала перед банком прострочену кредитну заборгованість у сумі 12 мільйонів гривень і прострочені відсотки за користування кредитом у сумі 3 мільйони 300 тисяч гривень. Для нас стало дивиною, що після оприлюднення нашого депутатського запиту в засобах масової інформації керівник ДПА, нічтоже сумняшеся, заявив, що борги перед банком погашено повністю. До речі, зумисне не згадавши, що, згідно з кредитним договором, ДПА повинна була повернути банку позичку ще до 28 червня 1998 року.

Це змусило нас вникнути в суть справи глибше. І ось що з'ясувалося. Заборгованість, про яку мова, не було повністю погашено й до кінця 1999 року.
І тільки наприкінці квітня 2000 року прострочений кредит було списано. Не сплачено, підкреслюю, а списано. Яким чином? У результаті, це теж підкреслюю, неправомірного взаємозаліку з банком на підставі незаконного рішення про зменшення відсоткової ставки за кредитом.

- Як це зрозуміти, поясніть, будь ласка.

- Щоб з'ясувати це, нам довелося, залучивши досвідчених фахівців, здійснити документальну перевірку всіх обставин отримання кредиту і того, що сталося після цього.

Ось що з'ясувалось. Від 28 липня 1997 року до 4 березня 1998 року ДПА перевіряла банк "Україна", як він дотримується вимог податкового та валютного законодавства. У намірі здійснити таку перевірку, здавалося б, нічого дивного немає. Але зверніть увагу на її тривалість - сім місяців з хвостиком. Це за умови, що, згідно з діючими нормами, ревізії і перевірки не повинні тривати більше 30 робочих днів. Порушивши цю норму, ДПА, можна сказати, замордувала працівників банку.

- Виходить, ДПА вважає, що закони писані не для неї, чи не так?

- Саме так. У цьому переконує й те, що за результатами перевірки на банк було накладено штрафних санкцій на суму майже 50 мільйонів гривень.

- Невже безпідставно?

- Вважаю, що так. Підстави для висновків, що тій перевірці бракувало добросовісності і бездоганності, маю. Тому давайте краще простежимо за подальшим розвитком подій, це дещо прояснить. Так от, керівництво банку, а в його складі були фахівці екстракласу, заявило, що висновки ДПА необгрунтовані, акт перевірки не підписало, голові ДПА Миколі Азарову було надіслано заперечення.

А тепер слухайте, що сталося далі. Використовуючи своє службове становище, Азаров та його помічники, спираючись на згадані результати перевірки, вдалися до шантажу щодо банку - взялися вичавлювати з нього гроші. Яким чином?
Вимагаючи кредит на суму 25 мільйонів гривень. "Клопотання" про це на ім'я тодішнього голови правління банку В. Кравця підписав перший заступник голови ДПА Ф. Ярошенко. Оскільки в таких випадках банк потребує гарантії, що кредит буде повернуто, то голова ДПА Азаров звернувся за нею до міністра фінансів Ігоря Мітюкова. І той наклав резолюцію: "Підтримую". Що залишалося робити банку? Спробуй відмовити - напевно розпрощаєшся з 50 мільйонами гривень. Піди назустріч - є надія на якесь послаблення (і воно, я про це ще скажу, справді було). Отож правління банку, не з'ясувавши, як належало, чи доцільним є надання кредиту ДПА, й поспішило прийняти рішення: раз є гарантія Міністерства фінансів, а це державна гарантія, то укласти кредитний договір з Державною податковою інспекцією на запрошену суму строком на 6 місяців з платою за цю позичку в розмірі облікової ставки Національного банку, тобто 35 відсотків річних. Що дає мені підстави заявити, що робилось це аж занадто поспішно? Бодай те, що договір було підписано 22 грудня 1997 року, тобто раніше, аніж було прийнято відповідне рішення правлінням банку (23 грудня).

Про поспішність, яка була, вочевидь, наслідком потужного натиску ДПА на банк, свідчить також те, що в договорі, всупереч діючим правовим нормам, не було передбачено штрафних санкцій на випадок невиконання в строк договірних зобов'язань або нецільового використання кредиту.

- Григорію Омеляновичу, як розцінити це?

- Я вбачаю в цьому зловживання службовим становищем, які завдали банку, а значить, і його клієнтам значної шкоди, а це злочин, який передбачено Кримінальним кодексом України.

- Гаразд, ДПА кредит отримала. Як розгорталися події далі?

- Без елементів детективу не обійшлося: гроші в рахунок кредиту не лише перераховувалися чи видавалися за відповідними чеками, як належало, а й викладалися готівкою. Та ще якими сумами! По 400, 600 тисяч, навіть цілий мільйон гривень зразу. (Остання сума видана банком на підставі листа голови ДПА в місті Києві Анатолія Брезвіна, який, до речі, хизується, буцімто добре знає вимоги, що діють у кредитно-фінансовій сфері, та коли доходить до виконання цих вимог, нехтує їх; чому б то?) Уже це є грубим порушенням діючого порядку. А до цього слід додати ще й те, що ДПА ні копійки не заплатила за видачу готівки, внаслідок чого банк втратив частину свого доходу.

- Цікаво, як би зреагував Брезвін, якби в зоні його контролю щось подібне вчинив інший банк?

- Ха! (сміється). А ви згадайте, до якого терору доходило, коли, догоджаючи владі, якій не подобались "Сільські вісті", за участю Брезвіна душили газету - і гроші з банківського рахунку знімали, і арешти на редакційне майно накладали, словом, усе робилось, аби знищити газету.

- Що правда, то правда. Навіть після того, як президент України Леонід Кучма під тиском громадськості, зокрема Комітету захисту "Сільських вістей", створеного народними депутатами України, відступився від наміру задушити газету і висловився за те, щоб незаконно відібрані у редакції гроші було їй повернуто - навіть після цього головний податківець у Києві Брезвін і його шеф Азаров досі не визнають, що допустили беззаконня. Прикро, але й арбітражний (нині - господарський) суд співає тієї ж, через це й досі по справі не прийнято остаточне рішення, і редакція не може звернутися до міжнародного суду.

Та давайте повернемось усе-таки до основної теми нашої розмови, до ситуації, що склалася навколо банку "Україна". Коли і як повернула ДПА позичені у нього гроші?

- Минули передбачені договором 6 місяців, а кредит повернуто не було. Хоча керівництво банку, правда, не дуже сміливо, неодноразово зверталося і до голови ДПА Азарова, і до Міністерства фінансів. Часом на ці звернення надходили відписки, а траплялось, що залишалися й без будь-яких відповідей.

Двічі банк звертався й до тодішнього прем'єр-міністра Валерія Пустовойтенка з проханням втрутитись у справу, щоб ДПА погасила заборгованість. Адже гарантом повернення кредиту виступило Міністерство фінансів, яке діяло, по суті, від імені уряду. Тільки й це бажаного результату не дало. Були, правда, різного роду взаємозаліки, але вони істотно на справу не впливали. Так тягнулося до березня 1999 року, коли ДПА (дуже цікавий момент!) раптом визнала, що оті 50 мільйонів гривень штрафних санкцій у 1997 році були нараховані без достатніх підстав. Та головне, думається, не через це, а тому, щоб змусити банк відмовитися від наполегливих домагань повернути взятий у нього кредит, ДПА вирішила піти з ним на мирову. Відтак розмір штрафних санкцій було зменшено до 5 мільйонів 105 тисяч гривень, і цю суму списано в рахунок погашення боргу ДПА.

- Це нагадує детективний трюк.

- Так, трюк, до якого, додам, підключився міністр фінансів Мітюков, він у вересні 1999 року затвердив цю оборудку своїм наказом.

- І ДПА нарешті очистилась...

- Не повністю, однак. У неї і після цього залишились борги перед банком. То щоб їх не платити, ДПА вдалася ще до одного трюку. Змусила банк знизити заднім числом відсоткову ставку за користування кредитом. Якщо за договором про надання кредиту це були 35 відсотків річних, то тепер стало 4,3 відсотка.
Знову ж таки всупереч чинному законодавству.

Це підтверджено ревізією обставин надання банком кредиту ДПА та причин його несвоєчасного повернення, здійсненою ліквідаційною комісією банку "Україна".

Ось її висновки (цитую за актом ревізії від 19 вересня): "... Внаслідок неправомірного прийняття рішення про збиткове зменшення процентної ставки за кредитом ДПА, банк втратив 2 мільйони 212 тисяч гривень доходів за кредитами". І далі: "Виходячи з чинного законодавства, фактично прострочена заборгованість за кредитами ДПА станом на 01.08.2001 року повинна складати 2 мільйони 212 тисяч гривень і за простроченими процентами, нарахованими з 21.04.2000 року по 01.08.2001 року - 725,8 тисячі гривень".

Та, незважаючи на це, пан Азаров продовжує козиряти папірцем за підписом колишнього заступника голови правління банку "Україна" С. Нищого, в якому сказано, що ДПА боргів перед банком не має. Цікаво, за які послуги С. Нищий видав Азарову таку "охоронну грамоту"?

- І що далі?

- Ми підготували новий депутатський запит на ім'я генерального прокурора М. Потебенька (в копії - голові Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради В. Королю), в якому розкрили суть того, хто і як завдав істотної шкоди банку "Україна". І вимагаємо належно покарати всіх, хто до цього причетний.

- Можете назвати цих осіб?

- А чому б і ні. Це - голова ДПА М. Азаров, його заступники О. Ярошенко і Г.Бондаренко, міністр фінансів І. Мітюков, колишні голови правління банку "Україна" В. Кравець і П. Міхєєв, колишні їхні заступники В. Грибков, О. Полєтуха і С. Нищий. У процесі слідства по справі можуть з'явитися й інші особи.

- Як зреагувала на це Верховна Рада?

- 14 вересня вона одноголосно підтримала наш депутатський запит.

- Що ж, будемо чекати, що буде далі.

- Так. Але я додам ще таке. Я і Анатолій Єрмак звернулися після цього з окремим листом до президента Леоніда Кучми. Це ряд наших пропозицій, які стосуються ситуації навколо банку "Україна". Серед них такі (цитую): "звільнити М. Азарова з посади голови Державної податкової адміністрації, а також заступників голови Державної податкової адміністрації О. Ярошенка і Г. Бондаренка та міністра фінансів І. Мітюкова за зловживання службовим становищем та неналежне виконання своїх службових обов'язків, що заподіяло істотну шкоду банку "Україна", дати доручення генеральному прокурору України М. Потебеньку порушити кримінальну справу за ознаками злочинів у сфері службової діяльності (ст. 364, 365, 367 КК) щодо голови Державної податкової адміністрації М. Азарова, його заступників О. Ярошенка і Г. Бондаренка, міністра фінансів І. Мітюкова, колишніх голів правління АКА банку "Україна" В. Кравця, П. Міхєєва, колишніх заступників голови правління банку В. Грибкова, О. Полєтухи та інших посадових осіб ДПА і банку "Україна", які своїми діями завдали істотної шкоди банку "Україна", і винних посадових осіб, незалежно від займаних посад, притягнути до кримінальної відповідальності".

Залишається зачекати, як президент і генеральний прокурор відгукнуться на це.

xtlan@torba.com

Используются технологии uCoz