Досить брехати, панове: банк «Україну» нахабно і планомірно розікрали під «патронатом» Кучми! І можна сьогодні сміливо говорити: лицемірство нинішнього президента Л.Кучми сягнуло апогею. Історія із знищенням банку «Україна» - це ще одне красномовне підтвердження того, що президентом Кучма став виключно дякуючи фальсифікаціям та вкраденим у власного народу грошам. А ви, РАБИ, знайте це та МОВЧІТЬ далі. Вірте цьому фарисейському режиму, ГОТУЙТЕ Й СВОЇМ ДІТЯМ ЯРМА, АБИ Й ВОНИ ЩЕ ЖИЛИ ТАК, ЯК ЖИВЕТЕ СЬОГОДНІ ВИ! Ось де найголовніша трагедія і народу, і держави!
Інформаційна довідка:
На час заснування банку «Україна» 27 вересня 1990 року він мав 26 регіональних дирекцій, 514 відділень, 140 філій, 303 вкладні каси, 80 тис. акціонерів та 19 625 працівників. У 1992 році банк «Україна» підключився до системи «Рейтер-дилінг», став членом системи SWIFT, а також кліринговим банком Української валютної біржі, членом Міжнародної асоціації комерційних банків (МАКОБ), мав кореспондентські рахунки в найбільших банках 20 провідних держав світу (США,ЯПОНІЯ,ФРАНЦІЯ, ШВЕЙЦАРІЯ, АВСТРІЯ, НІМЕЧЧИНА, ШВЕЦІЯ, РОСІЯ та інші). На 1 січня 1999 року банк «Україна» був найбільшим акціонерним комерційним банком, маючи свої дирекції (в кожній області та АР Криму), відділення, філії на території всієї України (у кожному районному центрі).
Керівники банку «Україна» (В.Кравець, Д.Гриджук, В.Ситник) упродовж 1998-1999 р.р. неодноразово звертались до президента України Л.Кучми, прем’єр-міністра В.Пустовойтенка, голови правління Нацбанку В.Ющенка з листами, в яких інформували про кризовий фінансовий стан, спричинений неповерненням кредитів, наданих банком «Україна» юридичним особам на ПІДСТАВІ УКАЗІВ ПРЕЗИДЕНТА і ПОСТАНОВ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ під урядові гарантії та на виконання державних програм і невжиття правоохоронними органами заходів для відшкодування збитків, нанесених банку. Таких кредитів банком «Україна» було видано на суму 393 млн.400 тис. грн., з яких 25 млн. грн. ОФОРМЛЕНІ ПІД УРЯДОВІ ГАРАНТІЇ. Загальна заборгованість держави перед банком «Україна» з урахуванням несплачених відсотків за користування цими кредитами на 1 липня ц.р. становила 533 млн. 500 тис. грн. тобто, державний борг складає більше половини з неповернутих кредитів (близько 1 млрд. грн.) АКА банку «Україна». Як правило, ці листи залишалися без відповіді і належного реагування тих, кому вони адресувалися. Лише тоді, коли ситуація, яка склалася навколо банку «Україна», викликала занепокоєння мільйонів громадян (послугами банку користувалися понад 1,7 млн. вкладників фізичних осіб та більше ніж 200 тис. юридичних осіб), в суспільстві почала загострюватися соціальна напруга, яка могла призвести до соціального вибуху та актів громадської непокори, президент Л.Кучма видав 8 травня 2001 року доручення «щодо забезпечення повернення АКА банку «Україна» боргів за раніше виданими кредитами». На цей час банк «Україна» фактично був знищений».
«Згідно з отриманою мною, в порядку ст. 13 Закону «Про статус народного депутата України», інформацією (яка має частково документальне підтвердження) на початку весни 1999 року за згодою та дозволу (що, по суті, є вказівкою чи дорученням) президента України Л.Кучми був розроблений план адміністративного захоплення (ПРИВЛАСНЕННЯ) АКА банку «Україна» з метою використання його структур і коштів на президентських виборах 1999 року для підтримки кандидата в Президенти України Л.Кучми. План був реалізований народними депутатами О.Волковим (помічник, радник Президента України Л.Кучми) та В.Сацюком...»
Григорій Омельченко, народний депутат, голова парламентського об’єднання «Антимафія».
«... Міністр фінансів Ігор Мітюков пропонує покрити борги приватного банку Україна» за рахунок державного бюджету. Що це означає? Те, що кошти, які Верховна Рада виділила на зарплати бюджетникам, на пенсії, на програми соціальної допомоги, на медичне обслуговування та шкільну освіту, підуть невідомо куди. Ми вже навіть знаємо, хто розпочав розкрадати «Україну». Ще у 1992 році тодішній заступник голови правління банку - а нині міністр фінансів Мітюков, підписав кредитний документ, за яким «Україна» безповоротно втратила 20 мільйонів доларів. А далі пішло-поїхало...»
«В яблуко», кишенькова газета № 27
Отже, один з найбільших банків «Україна» наказав довго жити, луснув як мильна бульбашка. Власне, сам по собі факт знищення банку за своєю суттю та способом реалізації, є абсолютно закономірним явищем в умовах нинішньої України, аморальності та лицемірства її влади, кримінального оточення президента та безсовісності самого Кучми. Від банкрутства банку «Україна», як наголошується в кишеньковій газеті «В яблуко» № 27, постраждало 1,7 млн. громадян, які мали в ньому збереження, зупинилися сільськогосподарські підприємства, не отримавши оборотних коштів, їхні працівники лишилися без зарплати. Про це сьогодні і говорять, і пишуть. Щоправда не всі політики, і не всі ЗМІ. Ті, які причетні до зруйнування банку, розкрадання його коштів та підпорядковані їм ЗМІ, або мовчать, або намагаються зробити все, аби борги приватного банку «Україна» було погашено за рахунок бюджетних коштів, себто тих, які мали б піти на зарплати вчителям та медикам, пенсії та програми соціальної допомоги, на медичне обслуговування та шкільну освіту.
Першими, хто подав голос на захист правди у справі банку «Україна», були відомі нашим читачам за попередніми публікаціями народні депутати та лідери парламентської групи «Антимафія» Григорій Омельченко та Анатолій Єрмак. Саме їхній депутатський запит на ім’я прем’єр-міністра, керівникам правоохоронних органів, голові Правління Нацбанку України 3 липня 2001 року направила Верховна Рада. А вже 5 липня на підставі цього запиту вона створила Тимчасову слідчу комісію для з’ясування причин, що призвели банк «Україна» до фінансового краху. Скажемо чесно, навряд чи хто, окрім цих двох чесних офіцерів, взяв би на себе таку місію: назвати справжні причини знищення банку. Назва запиту коментарів не потребує: «Про перевірку фінансово-господарської діяльності акціонерного агропромислового банку «Україна», встановлення причин, які призвели банк до фінансової кризи і неплатоспроможності та притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності».
«Нами з власної ініціативи проводиться перевірка обставин, що призвели банк до фінансового знищення»
Погодьтеся, що ці слова з останньої «Інформації про окремі попередні результати депутатської перевірки щодо діяльності АКА банку «Україна» багато про що говорять. І в першу чергу, про давно відоме: сподіватись на об’єктивність розслідування названою комісією навряд чи доводиться. Колись створювалась подібна комісія і у справі розслідування зловживань нардепа О.Волкова. А тільки віз і нині там. А сам О.Волков і досі «уважаемый человек», хоч в іншій державі та за іншого не корумпованого її керівництва, його б давно зарахували до ведучих мафіозі. Але повернемося ще до однієї авантюри, яка робилась за прямої активної участі О. Волкова. А саме: руйнування та розкрадання банку «Україна». Протягом тижня - від 6 до 12 липня Єрмак і Омельченко за підтримки парламенту направили кілька депутатських запитів Генеральному прокуророві та голові Правління Нацбанку, які відповідно стосувалися розслідування обставин неповернення АКА банку «Україна» кредитів на суму понад 374 млн.грн. комерційними структурами: «ІНТЕРАГРО», «УКРАЇНА-НАФТА», «УКРРОС», «РЕСПУБЛІКА», «АТЛАНТА-ІНТЕРНЕШНЛ», «УКРАЇНА-ХОЛДИНГ-ЛІЗИНГ», «ФЕРЕМ-ТРЕЙДИНГ», «РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ», ДАК «ХЛІБ УКРАЇНИ» та ДЕРЖАВНОЮ ПОДАТКОВОЮ АДМІНІСТРАЦІЄЮ УКРАЇНИ (кер. Голова партії «Регіони України» - М.Азаров) Ще один запит стосувався перевірки обставин надання Національним банком кредитів банку «Україна», встановлення посадових осіб, які сприяли цьому та причин неповернення їх. Інший запит чітко називав проблему: необхідність розслідувати обставин неповернення банку кредитів на суму понад 800 млн. грн. 116 комерційними структурами і 10 фізичними особами на суму 1 млн. 300 тис. грн. та притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності. 16 липня народний депутат А. Єрмак направив президенту Кучмі, прем’єр-міністру Кінаху, голові НБУ Стельмаху, Генпрокуророві Потебеньку та голові депутатської комісії Королю депутатське звернення щодо проведення ними об’єктивної перевірки названих фактів. Відповідь з Генпрокуратури не забарилася... Факти, викладені у попередніх депутатських запитах Омельченка та Єрмака таки спонукали Генпрокуратуру до дій. Як виявилося, 14 липня Генеральна прокуратура таки порушила кримінальну справу за ознаками злочину за фактами зловживання посадовим становищем посадовими особами банку «Україна». Розслідування справи доручено прокурору Києва... ( щук покидали до річки?), якому дано « доручення в ході розслідування кримінальної справи дослідити всі інші обставини, викладені у депутатських запитах Омельченка та Єрмака...». Чому не можна вповні довіряти прокурору Києва панові Гайсинському, постійний читач нашого видання знає добре. В народі про це кажуть просто: яке їхало, таке й здибало... Названі депутати провели депутатське розслідування, яке, до речі, підтверджується документально та висновками фахівців і встановили, що основними причинами доведення банку «Україна» до банкрутства та його ліквідації були:
- ДУЖЕ РИЗИКОВАНА і шкідлива для банку «Україна» практика вкладання з ініціативи його керівництва кредитних ресурсів у великих розмірах в активи (гарантії, кредити, акредитиви, цінні папери тощо), які були приречені на неповернення боргів за такими операціями, що призвело до різкого погіршення фінансового стану банку, невиконання ним своїх зобов’язань перед клієнтами, порушення ліквідності та платоспроможності;
- НИЗЬКИЙ РІВЕНЬ платоспроможності основних клієнтів банку - сільськогосподарських підприємств ( необхідно зауважити, як зазначають народні депутати Омельченко та Єрмак, що згідно отриманої ними інформації, яка може бути перевірена лише в ході слідства, значна частина сум, отримана клієнтами кредитних коштів, ЙШЛА НА ДАЧУ ХАБАРІВ ПОСАДОВИМ ОСОБАМ, які «ПРОБИВАЛИ» ці кредити або «РЕКЕТИРАМ», які надавали так звані охоронні послуги цим підприємствам. «Такса» хабара дорівнювала 10-25% від суми кредиту);
- ЗМУШЕНА ( під час парламентських та президентських виборів 1998-1999 рр.) видача великих сум кредитів банком «Україна» за вказівкою високих посадових осіб підприємствам за низькими відсотками річних (15-20%), тоді, як ця відсоткова ставка в інших банках становила 40-50%;
- ВТЯГУВАННЯ окремими народними депутатами і посадовими особами банку «Україна» в політичну діяльність під час президентських виборів 1999 року та використання його організаційних структур і коштів для підтримки кандидата у Президенти України Л. Кучми.
- НЕПОВЕРНЕННЯ кредитів банку «Україна» , які надавались юридичним особам на підставі Указів президента Л.Кучми, постанов та розпоряджень Кабінету міністрів, які очолювали В.Масол, П.Лазаренко, В.Пустовойтенко, під урядові гарантії та на виконання ТАК ЗВАНИХ державних програм;
- НЕВЖИТТЯ своєчасно президентом Л.Кучмою та прем’єр-міністром В.Пустовойтенком заходів для забезпечення повернення боргів банку «Україна», не дивлячись на те, що упродовж 1998-99 рр. до них неодноразово зверталися з цього питання керівники банку;
- НЕРЕАГУВАННЯ правоохоронних органів на матеріали документальних ревізій, які їм неодноразово направлялися на початку 1999 року, про зловживання службовим становищем та неповернення боржникам банку «Україна» коштів;
- НЕЗАДОВІЛЬНИЙ рівень підготовки менеджерів і зловживання службовим становищем посадовими особами банку «Україна», які, видаючи кредити, заздалегідь знали, що вони не будуть повернуті.
- ВИДАЧА кредитів під різні сільськогосподарські програми, які не були економічно обгрунтовані та використовувалися не за призначенням;
- ВИМОГА Міжнародного валютного фонду про закриття банку «Україна» до 1 липня.
Відкритим текстом: як і хто руйнував банк «Україна»
Мільйонні кошти банку, які отримали комерційні структури, були використані для фінансування керівників цих структур, а також політичних блоків і партій під час виборів до Верховної Ради у березні 1998 року. Зокрема, це стосується президента асоціації «ІНТЕРАГРО» Людмили Супрун та генерального директора ЗАТ «УКРРОС» (всі, хто їздить до Києва автомобілем не може не звернути увагу на помпезну придорожню рекламу цієї претензійної фірми) Володимира Сацюка. Вони обидва були обрані народними депутатами. На травень 1999 року, очолювані ними комерційні структури, мали заборгованість перед банком «Україна» за отримані кредити відповідно 85,5 млн. грн. та 48,6 млн.грн. Хіба не зрозуміло, що після здійснення такої афери названі «народні обранці» навряд чи будуть спроможні приймати чесні рішення у парламенті. І, судячи з усього, це ще не вечір. За гроші банку подібним чином стали нардепами ще з десяток «народних обранців», які сьогодні сидять у Верховній Раді прирученими «братами меншими» Кучми та його вірними азаровими...
Хтось ще повірить, що Кучма не знав, що діється в банку та навколо нього? Навряд чи. Знав і добре орієнтувався в тому, що його підлеглі віце-прем’єр Ю.Юхануров, міністр фінансів І.Мітюков, голова правління Нацбанку В.Стельмах, голова тимчасової адміністрації банку «Україна» В.Тополов підписали 12 грудня 2000 року меморандум МВФ, яким санкціонували закриття АКА банку «Україна» до 1 липня 2001 року, про що повідомив директор банку «Україна» в АР Крим В. Пробий-Голова.