Редакцiя "Сiльских Вiстей" звернулася за порадою до Вiктора Iвановича Суслова, знаного фахiвця з проблем фiнансiв, колишнього мiнiстра економiки, народного депутата Украiни, заступника голови Тимчасовоi слiдчоi комiсii, створеноi Верховною Радою для розслiдування ситуацii, яка склалася навколо акцiонерного комерцiйного агропромислового банку "Украiна".

- Вiкторе Iвановичу, скажiть, будь ласка, зразу: хто винен в тому, що сталося з банком "Украiна"?

- Це з тих запитань, на яке вiдповiсти ой як не просто. Однак якщо коротко: банк розкрадено. Виннi тi, хто його розiкрав. Проте така вiдповiдь, розумiю, надто загальна i нiкого не задовiльнить. Бо е конкретнi особи, якi стали призвiдцями бiди, що сталася, iх - чимало. Та, як на мене, найбiльша вина лягае на Нацiональний банк Украiни, його керiвництво. Оскiльки саме вони, згiдно з дiючим законодавством. зобов'язанi здiйснювати нагляд за дiяльнiстю всiх банкiвських закладiв, стежити, як виконують вони покладенi на них функцii, тобто - як дотримуються всiх належних нормативiв. А це значить - стежити й за тим, щоб усi кредити, якi надаються банками своiм клiентам, поверталися. Ви, гадаю, перш нiж позичити комусь грошi, обов'язково прикинете: а чи зможе той, хто бере, повернути iх вам? Якщо не здатен - ви йому, само собою, вiдмовите. У банку "Украiна" цього правила не дотримувались. Тому-то й навидавав вiн безповоротних кредитiв стiльки, що, як кажуть, сам без штанiв зостався. Дiйшов до межi, за якою банкрутство.

- Виходить, Нацiональний банк незадовiльно виконував своi наглядовi обов'язки, то й пiймав гаву?

- Я б цього не сказав. Справа в iншому. В тому, що мiж Нацбанком i банком "Украiна" склалися особливi, специфiчнi вiдносини.Щоб збагнути iх суть, слiд згадати таке. Банк "Украiна" створений замiсть колишнього одного з найпотужнiших державних банкiв - Агропромбанку. Створював його i спершу керував ним вiдомий толковий фiнансист Вадим Гетьман, який потiм очолив Нацiональний банк. а ще через деякий час став президентом Валютноi бiржi. Так от, вiн i команду добрих знавцiв своеi справи добирав i виховував. На жаль, не всi виявились кристально чесними. Назву лише декого з них. Це, насамперед, Вiктор Ющенко, який пiсля Гетьмана очолив Нацбанк, а до того трудився в банку "Украiна". Далi - Iгор Мiтюков, який в банку "Украiна" був заступником полови правлiння, пiсля чого ось уже впродовж багатьох рокiв - беззмiнний мiнiстр фiнансiв. 3 того ж гнiзда - Олександр Киреев, який в банку "Украiна" також побував на посадi заступника голови правлiння, а потiм, коли Ющенко став прем'ер-мiнiстром, очолив Державне казначейство. Тому, мабуть, не слiд дуже дивуватися, що цi особи, пов'язанi мiж собою дружбою, посiвши в державi надзвичайно високi посади, всiляко благоволили банку "Украiна", з якого вийшли, але, маючи там певнi iнтереси, створювали йому найсприятливiшi, яких не мали iншi комерцiйнi банки, умови.

-Хотiлось би почути вашу 6iлш розгорнуту думку про Вiктора Ющенка.

-Толковий фiнансист, здiбна людина. Що правда, те правда.

Тiльки... Я пригадую свiй перший конфликт з ним. Було це ще в березнi 1993 року. Коли мене призначили радником прем'ер-мiнiстра з питань грошово-кредитноi полiтики, а Ющенко вже очолював Нацбанк. Вникаючи в фiнансовi хащi, я раптом виявив: Нацбанк здiйснив величезну емiсiю, тобто додатковий випуск грошей, якi пiшли в банк "Украiна". Це зумовило збiльшення iх маси в обiгу у пiвтора рази. Я з цього приводу подав тодiшньому прем'ер-мiнiстру Леонiду Кучмi доповiдну записку, в якiй стверджував, що ця емiсiя - не до добра. Леонiд Данилович провiв тодi нараду спецiалiстiв, але заявити, що у виявленому мною фактi е чийсь, ну хоча б того ж таки Ющенка, який опонував менi, злий умисел, нiхто не наважився, iз зрозумiлих причин. Усi виправдовували це, як завжди, турботою про селян. Але ми пам'ятаемо, чим це увiнчалося: страшною iнфляцiею, яка перевищила 10000 (десять тисяч!) процентiв i боляче вдарила i по економiцi, i по добробуту населения. Це стало, я певен, однiею з причин того, що Кучмi довелося подавали у вiдставку (але за законом, емiсiя неможлива без вiдома прем'ер-мiнiстра - BanUkr).

Ще одну знакову, якщо можна так висловитись, особу, яка вийшла з команди, що склалася в банку "Украiна" i Нацбанку, мушу назвати: це Вiктор Кравець, колишнiй заступник Ющенка в Нацбанку, який потiм побував також на посадi головного бухгалтера Нацбанку. Так от, не без сприяння Ющенка став Кравець головою правлiння банку "Украiна".

А тепер уявiть: банк "Украiна" очолюе особистий приятель Ющенка, i ви зрозумiете, яким було ставлення з боку Нацбанку до цього комерцiйного банку. Якщо розiбратись, не мiг Нацбанк контролювати банк "Украiна" так, як слiд було. Отож i не дивно, що саме тодi, коли банком "Украiна" правив Кравець, цьому банку було надано найбiльше кредитiв, якi потiм не повернулися. На сьогоднi ця заборгованiсть складае 504 мiльйони гривень. Саме Кравець роздав безповоротно значну частку банкiвських грошей.

- I що, це зiйшло йому з рук?

- Скажу бiльше. Пiсля того, як вiн довiв банк "Украiна" до банкрутства, його призначили начальником одного з департаментiв Нацiонального банку.

-Дивно...

- А як на мене, то абсолютно нiчого дивною. Кравець - член команди, яка своiх не здае. Хочете, наведу ще один красномовний приклад? Коли спливли незаконнi операцii Нацбанку з валютними резервами i стало ясно, що вiдповiдальнiсть за це лягае на першого заступника голови Нацбанку Володимира Бондаря, то - згадайте, що сталось. Ющенко заявив, що Бондаря з посади звiльнено. Так, звiльнено. Але чи знаете, що сталося з ним далi? Призначено головою правлiння найбiльшоi в Украiнi страховоi компанii "Оранта", тобто вiн став керiвником особливо багатоi комерцiйноi органiзацii. ("Оранта" упродовж останнiх рокiв далеко не багата компанiя, що загальновiдомо - BankUkr)

Тому я i стверджую: в банкiвськiй сферi у нас склалася команда, яка своiх людей не здае i все робить, аби iх не було притягнуто до вiдповiдальностi.

- Чудеса в решетi...

- Це справдi так. Банк "Украiна" крок за кроком наближався до краху, а Нацбанк, знаючи це, замiсть того, щоб вживати вiдповiдних жорстких заходiв, видавав йому кредит за кредитом. Протягом 1995-1998 рокiв, коли банк "Украiна" видав найбiльшу кiлькiсть безповоротних кредитiв, Нацбанк "пiдгодував" свого улюбленця 900 мiльйонами гривень. Причому в рядi випадкiв кредити видiлялись за заниженими процентними ставками. Це аж нiяк не сприяло оздоровленню банку "Украiна". I неважко зробити висновок: державнi ресурси, якi йому надавались, служили для когось спокусою, от iх i дiлили. Я з цього приводу сказав би так: банк "Украiна" перетворився на спецрозподiльник коштiв для "новоукраiнськоi" елiти. Прикро, але серед тих, хто найбiльше нахапав грошей, е дуже високопоставленi персони - народнi депутати Украiни, i члени уряду. Правда, "позичали" вони грошi здебiльшого не як фiзичнi особи, а привласнювали через комерцiйнi сгрукгури, якими керували, або до яких так чи iнакше були причетнi. А якi то суми! Уявити це можна на основi того, що на 20 найбiльших боржникiв припадае кредит на суму 1 мiльярд 100 мiльйонiв гривень. Масштаб!

- Ви знаете цих людей. Назвiть, будь ласка.

- Так, я знаю цих людей. Але назвати, на превеликий жаль, не можу. Не смiю. По-перше, тому, що вiдомостi про них я отримав неофiцiйно. А по-друге, i це головне, на засiданнi парламентськоi тимчасовоi комiсii, до якоi я входжу, ми домовились: нiчого з того, про що дiзнаемось, передчасно - до спiльного рiшення - оприлюднювати не будемо.

-Зрозумiло. Але, за таких обставин, я дозволю собi оприлюднити те, що стало вiдомими менi, до речi, з офiцiйних документiв. Ось заява фракцii Украiнського народного руху. В нiй читаемо: "За iнформацiею, якою володiе наша фракцiя, банку (йдеться про банк "Украiна" - В. Гр.) заборгували компанii, близькi до так званих центристських фракцiй:

ТОВ "Нафта-К" - 165.7 млн. грн.
ЗАТ "УкрРос" - 96.2 млн. грн.
Торговий дiм банку "Украiна" - 85.6 млн. грн.
ТОВ "Украiна-Нафта" - 85,6 млн. грн.
ЗАТ "Атланта-iнтернешнл" - 46.7 млн. грн.
"Iнтерагросистема" - 38.7 млн. грн.
Такою е справжня картина нахабного пограбування агропромбанку "Украiна", а через нього - i коштiв державного бюджету та трудових заробiткiв пересiчних громадян".

А це ось депутатський запит народних делутатiв Г. Омельченка та А. Ермака, адресований, зокрема, генеральному прокурору М. Потебеньку. В ньому, окрiм боржникiв, названих у заявi фракцiй УНР, значаться також АТ "Украiна-Холдинг-Лiзинг", ЗАТ "СНТЦ "Ресурсозбереження", ЗАТ "Ферум-Трейдинг", ДАК "Хлiб Украiни", ТВМП "Украiнська мова", навiть Державна податкова адмiнiстрацiя Украiни.

Я не наполягаю на тому, щоб ви пiдтвердили або спростували цi вiдомостi. Однак, якщо бажаете щось додати, то будь ласка.

- Я теж мiг би зiслатись на доволi цiкавi документи. Але спершу декiлька слiв. У 1998-2000 роках я був головою парламентськоi слiдчоi комiсii, яка займалася розслiдуванням сумнiвних оборудок з валютними резервами Нацбанку. Ми отримали вiд Служби безпеки Украiни вiдомостi, що Нацбанк переказав близько 600 мiльйонiв доларiв на Кiпр, в один з офшорних банкiв, а потiм цi кошти iшли на всiлякi сумнiвнi комерцiйнi цiлi. Так от, ще тодi ми звернули увагу на кредити, якi видавались Нацбанком, але чомусь не повертались. Одним з отримувачiв найбiльших кредитiв був банк "Украiна". Бiльше того, ми наткнулися i на дуже некрасиву операцiю за участю банку "Украiна" iз зникненням 86 мiльйонiв нiмецьких марок, отриманих вiд Нiмеччини для виплати компенсацiй громадянам Украiни, якi в роки Другоi свiтовоi вiйни стали жертвами нацистських переслiдувань (так званими "остарбайтерами"). Коротко суть справи ось у чому. Розрахунки з "остарбайтерами" до 1994 року цiлком нормально здiйснювались такими потужними банками, як Ексiмбанк,та Ощадбанк. Та раптом з незрозумiлих мотивiв за пропозицию тодiшнього вiце-прем'ера Мiтюкова рiшенням також тодiшнього вiце-прем'ера Пинзеника близько 100 мiльйонiв марок було передано комерцiйному банку "Градобанк". При цьому 86 мiльйонiв марок десь зникли, пiсля чого, виручаючи "Градобанк", банк "Украiна" незрозумiло на пiдставi чого бере його борги на себе i, хоча й з запiзненням на декiлька рокiв, виплачуе iх за рахунок використання кредиту в 175 мiльйонiв нiмецьких марок, отриманого вiд Нацбанку з коштiв державних валютних резервiв не без участi шановного Вiктора Ющенка. Однак, як ви, думаю, знаете, народного депутата В. Жердицького. який керував "Градобанком" i сприяв неправеднiй оборудцi, нiмецькi правоохороннi органи заарештували, i вiн зараз чекае вироку суду за обвинуваченням у розкраданнi грошей, призначених "остарбайтерам". Для нашого державного бюджету ця брудна справа, в якiй вагому роль зiграв Мiтюков, обернулась солiдними втратами. Тому наша Слiдча комiсiя не могла обминути це своею увагою. Ми розцiнили тодi дii банку "Украiна" як прикриття розкрадання грошей "остарбайтерiв". Тому в своему рiшеннi - ось цей документ - наполягали на тому, щоб було проведено розслiдування ролi в цiiй оборудцi i народних депутата Пинзеника та Жердицького, i Мiнiстра фiнансiв Мiтюкова. Бо ми вiдчули, що навколо банку "Украiна" дiе група людей, об'еднаних певними iнтересами - намаганням отримати грошi на махiнацiях у банкiвськiй системi. Пiсля цього роботу нашоi Комiсii було заблоковано, ii розпустили.

- Вікторе Івановичу, слухаючи вас досі, я зрозумів, що справа банку "Україна" виникла не сьогодні і не вчора. Вона тягнеться вже багато років. Про неї знали посадовці найвищих рангів. Чому ж, на вашу думку, досі ніхто не сприймав її так, як вона заслуговувала, не стривожився, не подбав, аби навести лад у такій надзвичайно важливій сфері, як банківська, а значить, і загалом у фінансово-кредитному господарстві держави?

- Ставлячи так запитання, ви маєте рацію. Справа, про яку мова, дуже і дуже задавнена болячка. Можу підтвердити це бодай висновком незалежних аудиторів про ситуацію в банку "Україна". Зважте, йдеться про 1998 рік. Так от, у цьому документі читаємо: "Ми звертаємо увагу на той факт, що збитки банку за звітний 1998 рік склали 123237 тисяч гривень". Далі: "З урахуванням додаткових витрат на формування резервів на можливі витрати за кредитними операціями у повному обсязі згідно з вимогами Національного банку України збитки банку за звітний 1998 рік складатимуть 308035 тисяч гривень..." І нарешті остаточний, найгрізніший висновок: те, що викладено, "надає підставу для суттєвого сумніву в тому, чи зможе банк продовжувати свою діяльність у майбутньому та підтримувати рівень ліквідності, достатній для обслуговування клієнтів".
Як бачите, вже в 1998 році були ознаки того, що банку "Україна" загрожує крах. І причини цього в матеріалах ревізії називались. Банк свідомо - уже в момент оформлення - видавав кредити без надії на їх повернення, не вимагав забезпечення або гарантій, видавав кредити й фірмам, які не повернули раніше взяті позички, а потім і не звертався до суду про стягнення заборгованостей.
Якби Нацбанк звернув на це увагу, то й екстрених заходів вжив би, аби порятувати комерційний банк, що потрапив у біду. Проте Нацбанк цього не зробив, і тому, повторюю, в тому, що сталось далі, винен і дуже винен Нацбанк. Його керівництво ухилилося від того, що мусило зробити у відповідності з покладеними на нього обов'язками.
Ніхто не звернув уваги й на висновки тодішньої нашої Слідчої комісії. Тим-то банк "Україна" продовжував діяти у тому ж руслі і дедалі глибше занурювався у трясовину боргів. Нас особливо дивувало, що керівництво банку "Україна" змирилося з ситуацією і майже нічого не робить, аби повернути видані кредити.
Зважаючи на це, вочевидь, не зайве нагадати, що спеціалісти по фінансах розуміють, що така поведінка керівництва банку "Україна" була рівнозначною зневажанню і клієнтів, і вкладників - їхні гроші ставились під загрозу.
До слова, серед фірм, які злісно ухилялися від повернення боргів, були, як не дивно, й члени сім'ї голови правління банку "Україна" Кравця.

- Інших боржників-ваговиків чомусь не називаєте, а от Кравця...

- Так, про цю особу я говорю прямо. Бо є офіційне повідомлення, що по ньому відкрито кримінальну справу, ведеться слідство.

- Як не приховували болячки, а вони все одно вилізли і дали про себе знати. Можна назвати тих, хто посприяв цьому?

- Насамперед нинішній голова Національного банку Володимир Стельмах. Тим, що, змінивши Ющенка, відмовився міняти памперси керівництву банку "Україна".
Тобто рішуче призупинив усталену практику кредитування, за допомогою якого банк "Україна" штучно підтримувався на плаву. Це мужній вчинок. Хоча, зізнаюсь, я вважав, був такий час, що й Стельмах- член команди Ющенка і діятиме з ним заодно. Тож якби не Стельмах, ситуація, що склалася навколо банку "Україна", могла б ще тривати і тривати за рахунок усе нових і нових кредитів Нацбанку, які б прикривали гріхи комерційного банку. Тут, мені здається, доцільно роз'яснити таке: між прямими крадіжками грошей і розбазарюванням бюджетних коштів, які допускав Нацбанк, істотної різниці немає. Тому я певен, що доцільно порушувати кримінальні справи й щодо тих осіб, котрі, будучи причетними до керівництва фінансами, допускали величезні втрати державних коштів.

- Мабуть, є потреба сказати дещо про політику уряду.

- Що було раніше, те вже ясно. Що сталося далі? Оскільки банк "Україна", це вже можна говорити прямо, прогорів і тому з середини червня повністю припинив платежі, то уряд, очолюваний Анатолієм Кінахом, кинувся шукати способи виправити становище. Хоч це факт приємний, але й доволі дивний. Бо досі не було в нас жодного випадку, аби уряд докладав зусиль, щоб покрити збитки якогось комерційного банку за рахунок державного бюджету. А їх "лопнуло" немало - декілька десятків. Поміж них і досить потужні, як, скажімо, банки "Слов'янський" і "Денді".
Звідки таке вболівання за банк "Україна"? Бо на карту поставлено, роз'яснили нам, долю грошей і вкладників, і клієнтів. Та насправді уряд хоче прибрати до своїх рук активи банку "Україна". Тільки що придумав заради цього уряд?
Випустити облігації державної внутрішньої позики, щоб використати їх для обміну на активи банку "Україна". Як на мене, це якась незрозуміла чудасія. Судіть самі. Спершу держава випускає облігації на суму 450 мільйонів гривень. Потім передає їх банку "Україна" ніби в обмін на його активи, а це не що інше, як нерухомість - численні офісні будинки, яких зведено чимало, та ще деяке майно. Але ж змилуйтесь, банк "Україна" не має права розпоряджатися цим - воно вже закладене за кредити Нацбанку. Зважаючи на це, спроба уряду залагодити в такий спосіб конфлікт - у правовому плані абсолютно неспроможна.
Тому є підозра, що за нею на-магались приховати якусь чергову авантюру.
Уряд, як я зрозумів, вдавшись до хитромудрих маніпуляцій, захотів таким чином прибрати до своїх рук усю офісну мережу банку "Україна", яка є найкращою в країні.
Але ж вибачте, якби це сталося, то кредитори-акціонери банку (це в основному сільгосппідприємства, їх 200 тисяч) залишились би з носом. У них відібрали б те, що їм належить, і це було б страшним ударом по аграрному сектору.
Багато народних депутатів були неприємно вражені тим, що урядовий законопроект, яким пропонувалися заходи по подоланню кризової ситуації з банком "Україна", доповідав на сесії його розробник, міністр фінансів Мітюков. Хоча, зважаючи на загальноприйняті норми етики, робити цього не повинен був, бо він особа явно зацікавлена.
Словом, уряд запропонував щось складне і малозрозуміле, але явно таке, що передбачало врегулювання проблеми кредиторів, як, до речі, й проблему відшкодування вкладів фізичних осіб, за рахунок державного бюджету. Ясна річ, депутати, збагнувши, що до чого, не підтримали такий законопроект, він набрав лише 131 голос. (за моiми вiдомостями, 133 - BankUkr)

- Але ж якийсь вихід навіть з цієї надто складної ситуації має бути.

- Він є. І я скажу про нього. Але спершу таке зауваження. Оскільки проблему банку "Україна" Верховною Радою не вирішено, то це буде використано урядом і силами, які його підтримують, аби в черговий раз очорнити парламент. Уряд, дивіться, хотів людям добра, а Верховна Рада сяка-перетака його не підтримала, відкинула запропоновану ним схему забезпечення виплати їхніх вкладів. Це змушує мене викласти додаткові аргументи, аби довести, що народні депутати діяли осмислено - в інтересах клієнтів і вкладників банку "Україна".
Бо побачили кращий вихід з ситуації.
Насамперед нагадаю: в Україні є система гарантування вкладів населення. Це спеціальний фонд, створений на основі закону, і вклади до 500 гривень (якщо вони більші, то в межах цієї суми) покриваються за рахунок фонду. Нам сказали, що коштів, які має фонд, для цього не вистачить. Мабуть, це справді так. Але ж у такому випадку фонд має правові підстави взяти позичку у Нацбанку. Це сума не така й велика - 271 мільйон гривень. Чому уряд не захотів піти на це? Чому не захотів скористатися послугами фонду гарантування вкладів? Чи не тому, що кошти, які має фонд, десь використовуються з якоюсь іншою метою?
Далі. Щодо вкладів, більших за 500 гривень. Їх можна виплатити за рахунок погашення урядом цінних паперів, які має банк "Україна", орієнтовно на 131 мільйон гривень. Джерелом погашення боргів банку перед вкладниками і кредиторами, згідно з чинним законодавством, може бути також продаж нерухомості банку "Україна", яка перебуває зараз у заставі в Нацбанку.
Підрахунки свідчать про можливість погасити борги повністю.

- Здається, розумно.

- Однак уряд став опиратися. Причини мені особисто не зрозумілі. Як не можу я й зрозуміти намагання передати вклади фізичних осіб в Ощадний банк. Механічно зробити це нескладно. Та за рахунок чого Ощадбанк погашатиме вклади, що йому будуть нав'язані? Адже вони будуть тільки на папері, бо підкріплення їх реальними грішми аж надто сумнівне.
У відповідь від авторів урядового законопроекту можна було почути: Ощадбанку дістанеться частина уже згадуваних облігацій державної внутрішньої позики.
Хто з вкладників захоче - візьме їх. А ні - облігації повернуться назад, в Нацбанк, за що він видасть Ощадбанку новий кредит. Не знаю, чи варто доводити, що це пахне авантюризмом, спробою погашати вклади поступово за рахунок держбюджету. Схема ця дуже схожа (один до одного) на ту, що використовувалась "Градобанком", я вже розповідав про неї. Малувато фантазії у наших урядових фінансистів...
Ще. Як будуть забезпечені інтереси сільгосппідприємств, які користувалися досі послугами банку "Україна"? Чути: за рахунок продажу нерухомості, що досі була у власності банку "Україна". Дехто стверджує, що її вартість 460 мільйонів гривень, малувато, мовляв, але й такі гроші на дорозі не валяються, когось виручать. Але ж є й інші оцінки - 900 мільйонів, і навіть не гривень, а доларів. То чи можна допустити, щоб таке багатство пішло з молотка - за безцінь?
Правда, є ще й обіцянки створити на базі офісної мережі банку "Україна" новий банк - чи то земельний, чи іпотечний. Тільки мені в можливість цього не дуже віриться.
Отже, запитання, запитання. Уряд же замість того, щоб знайти на них правильні відповіді і переконати народних депутатів у можливості й корисності задуманого, повівся, наче та курка з яйцем. Йому - аби пошвидше з'явився угодний закон. Не з'явився. І не з'явиться.

- Шановний Вікторе Івановичу, чи не здається вам дивним, що ми оце говоримо тільки про гроші вкладників банку "Україна" - будуть вони повернуті чи "згорять". Так, це надзвичайно важливо. Отож і зводиться все до проблеми: де взяти для цього кошти? Ніби забуваємо, що вони розкрадені. Але ж тих, хто розкрадав, знайти можна. Відомі фірми-боржники. Відомі суми боргу. Якщо копнути, то дізнаємось, хто конкретно брав (та й хто благословляв) кредити. От їм і сказати: брали, розтринькували - віддавайте. Не віддасте по-доброму, до суду підете. Але ж замість цього і уряд, і Верховна Рада, наче сліпці, блукають манівцями, шукаючи якогось надзвичайного виходу. Одні за допомогою хитромудрощів з облігаціями намагаються скористатись державною кишенею і простягують до неї руки. Інші в благородному гніві протестують проти цього, але знову ж таки визнають, що без використання державних коштів (нехай і у вигляді дотацій фондові гарантування вкладів) не обійтись. То що це таке?

- Коротко? Політика! Не ясно? А кому ясно? Отож бо й воно. Але це те головне, заради чого створено нашу Тимчасову слідчу комісію. А заодно й найважче: як бути з тими фізичними особами й тими фірмами, які, отримавши багатомільйонні кредити, не повертають їх? Люди поважні, на відповідальних посадах. Здавалося б, мусять бути взірцем добропорядності і законослухняності для всіх громадян. І раптом - на, м'яко кажучи, злісні боржники, а по суті - крадії, злодії. Бо, як з'ясувалося, навіть не намагалися повертати взяте, іншими словами, те, що вкрали у народу. Це з одного боку. А з другого - тобто з боку банківського начальства - реальних спроб повернути ті кредити в нормальному порядку теж не було. Тому не важко здогадатись: якщо розслідування наше, парламентське, буде проведене за всіма вимогами, без оглядки на осіб і їхні ранги, і наслідки цього будуть оприлюднені й стануть надбанням суспільства, - то, безперечно, це буде скандал особливої сили - оголиться анатомія української корупції, продажності й хабарництва, які охопили не тільки державне чиновництво, а й політичних та громадських діячів. Це на додачу до того, що вже й так весь світ знає: Україна належить до найбільш корумпованих держав. Отож до відомих афер у фінансовій та інших сферах додадуться нові, не менш масштабні. Розкриються таємниці, які новими штрихами доповнять картину того, як злочинні угруповання безбожно обдирають народ і збагачуються за його рахунок. Що ці угруповання діють не десь на периферії, в якихось лісових хащах чи на битому шляху, а в столиці - у вищих органах влади. Досі яскравим взірцем цього був одіозний Павло Лазаренко. Тепер має спливти й найпотаємніше в найпотаємнішому - нові імена. Ви розумієте, що це буде?

- Жах! Але ж це необхідно. Щоб отримати бодай надію на можливість потрапити до раю, треба очиститись від гріхів. Хіба не так? Виходить, без того, щоб не витягти злодіїв на світло, не обійтись...

- Я точно такої ж думки. Але як це зробити? Наша слідча комісія наткнулась на глуху стіну спротиву: куди не поткнемось - ніякого сприяння, замість нього - небажання визнавати. До кого не звернемось за інформацією - не дають. Керівництво Національного банку відмовляється, бо це буцімто недоторканна таємниця, яку воно зобов'язане оберігати. Тимчасова адміністрація банку "Україна" співає тієї ж. Правоохоронні органи дещо іншої: немає закону про Тимчасову слідчу комісію, то ніби й ми незаконні, значить, на нас можна не зважати, ото й сприймають як надокучливих мух.

- Вікторе Івановичу, ви щойно згадали тимчасову адміністрацію банку "Україна". Цікаво почути вашу думку про неї, її роль.

- Це сповна законний орган. Коли якийсь комерційний банк не справляється зі своїми обов'язками і над ним нависає загроза банкрутства, Національний банк, аби врятувати становище, у відповідності з діючим законодавством призначає для такого банку тимчасову адміністрацію. Саме таке сталося й у випадку з банком "Україна". Для нього тимчасову адміністрацію Нацбанк призначив у вересні минулого року. Але ж... Ну ніяких, абсолютно ніяких перемін на краще відтоді не сталось. В одній з інформацій, наданій Нацбанком Верховній Раді України, є таке: "Аналіз діяльності банку "Україна" свідчить про те, що банк знаходиться у тяжкому фінансовому стані, який має стійку тенденцію до погіршення. Банк повністю втратив прибутковість, платоспроможність, ліквідність та капітал". Далі стверджується, що і в 2001, як і в 2000 році, "банк не в змозі самостійно, без залучення додаткових коштів привести свою діяльність у відповідність до норм банківського законодавства".
З цього випливає, що створення тимчасової адміністрації банку "Україна" нічого путнього не дало. Закономірно виникає запитання: "Чому?" Чи не тому, що ця адміністрація просто не здатна розв'язувати такі складні масштабні завдання? До такого висновку підштовхує бодай те, що керівником цієї адміністрації з незрозумілих причин призначено особу, висмикнуту з одного третьорозрядного комерційного банку. Людина, можливо, і хотіла б зробити щось толкове, але їй бракує досвіду і навіть повноважень. Тому напрошується наступне запитання: невже керівництво Нацбанку не розуміло, що тимчасову адміністрацію такого великого комерційного банку, як банк "Україна", треба було довірити більш досвідченій і впливовій особі - якщо не одному з заступників голови Нацбанку, то принаймні керівнику департаменту з нагляду за банками.

- Спасибі за роз'яснення. Однак давайте повернемось до того, що вашій комісії, аби не розкопала те, заради чого її створено, чиняться різні перешкоди. Це твердження якось не узгоджується з заявою Кучми, що він підтримує створення вашої комісії. Ось його слова, опубліковані днями в одній з російських газет: "Правильно зробив парламент, що створив слідчу комісію. Те, що банк "Україна" - банкрут, знали давно. Те, що тримали на плаву з нез'ясованих причин, - на це теж треба дати професійну відповідь, кому це було вигідно". Та й прем'єр-міністр Кінах тієї ж думки. Нещодавно, маючи на увазі тих, хто довів банк "Україна" до краху, сказав, що "країна має знати своїх героїв". Навіть пообіцяв: "Уряд створить усі умови для роботи парламентської слідчої комісії. І кожну посадову особу, винну в банкрутстві банку, незалежно від її рангу, буде притягнуто до відповідальності". Невже це тільки слова?

- Поживемо - побачимо. Мені хочеться вірити в щирість і Леоніда Даниловича Кучми, і Анатолія Кириловича Кінаха. Від них обох, та перш за все від президента України, залежатиме, чи виконає наша комісія завдання, які на неї покладаються. Проте поки що після високих обіцянок ніяких істотних зрушень, які б сприяли діяльності нашої комісії, я не бачу. Тому оце згадалось таке. Ми маємо інформацію, що Служба безпеки упродовж трьох років уже розбиралася з тим, що відбувалося в банку "Україна". В результаті справу, в якій десяток томів, передано в Генеральну прокуратуру, але там все це залягло намертво, і ніяких конкретних кроків, аби притягнути когось до заслуженої відповідальності, не послідувало.

- Це наштовхує на дуже неприємні думки...

- Так. У правоохоронній системі діють дуже й дуже потужні механізми гальмування. Комусь це вигідно. То хіба це не свідчення великої корумпованості нашої держави? Важко, але я змушений сказати дещо узагальнено таке: Україна сьогодні, якщо не вжити найрішучіших заходів, котиться до загибелі. Так, так, не банк "Україна", а Україна як держава. Настільки роз'їдають її метастази корупції. Наша державна система і наші державні органи дійшли до того, що врятувати Україну без розкриття злочинів, які зумовили крах банку "Україна", не обійтись.