Кабмін укотре кинувся рятувати "Украiну". Йдеться не про державу з такою ж назвою, а про банк, давні стосунки якого з державними структурами и особами хоч і не призначені для широкого розголосу, однак відомi А проте банкротство АПБ "Украіна", не завдаючи жодноі шкоди його боржникам, може набути всіх ознак стихійного лиха для 19% (за оцінками експертiв) громадян Украiни, адже його вкладниками е 1,8 млн. фiзичних та понад 200 тис. юридичних осiб. У разі ліквідації банку, що входить до сiмки найпотужнiших банкiв краіни, згадані фізичні особи, як це неодноразово було раніше з вкладниками іних банків, трастiв i усіляких "емемемiв", втратять своі заошадження, які часто-густо е всiм за життя накопиченим багатством. За мiрками пересiчного співвiтчизника "накопичене багатство" здебільшого е тею еквiвалентною нез'їденому шматку хлiба копійчиною, шо відкладалася на чорний день, на випадок екстремальноі ситуаціі - хвороби, на навчання дитини (у наших умовах це теж екстремальна ситуація), а то й на власне поховання.

Що означатиме втрата цих грошей для "фізичних осiб", можуть розповісти вкладники знищеного торiк банку "Слов'янський". На сьогодні борг "Украіни" фізичним особам, за даними Верховноі Ради, становить майже 450 млн. грн.

Втрати юридичних осiб дорiвнюють іх банкрутству, тобто - руйнаціі 200 тисяч підприемств. I, відповідно, зникненню принаймнi на порядок бiльшоі кількостi робочих місць. До того слід додати й перехід до лав безробітних i 16 тисяч працівникiв самого банку. Отож, картина вражае масштабністю.

Схема порятунку банку, шо хронічно перебувае на гранi банкрутства, геніально проста. Верховній Радi запропоновано ухвалити Закон "Про випуск облiгацій внутрiшньоі державноi позики в обмін на активи АК АПБ "Украіна". Законом передбачено:

а) випустити облiгаціі на суму 450 млн.грн. з терміном обiгу три роки;

б) обміняти iх на активи банку, до яких в обов'язковому порядку включатимуться тi активи, за якими несе зобов'язання Кабiнет Мiнiстрiв, Мінiстерство фiнанасiв та Держказначейство;

в) передати облiгаціі та зобов'язання за ними Ощадбанку.

Наступний крок - назвемо його "г" -- рефiнансування та/або видача стабілізаційного кредиту самому Ощадбанковi Нацбанком Украіни. Активи ж віддадуть Фонду держмайна для подальшого створення держустанови, що обслуговуватиме агропромкомплекс краіни. I, нарештi, останне: вiдповідним чином відкоригувати бюджет, змінити його так, щоб у нього влiзли незапланованi витрати.

Власне, Верховшй Радi запропоновано: з огляду на можливi катастрофiчнi наслідки лiквiдаціі банку й на те, що уряд виступав гарантом кредитiв для агропромислових підприемств (позички, надані цьому сектору під державнi гарантіі в 1999 році сягнули 827 млн. грн.), врятувати вкладникiв... коштом самих вкладникiв та інших громадян Украіни - законослухняних платникiв податку.

Ситуація знайома до болю: рятування потопаючих - справа самих потопаючих. Невже i справдi іншого виходу немае? А, може, варто перед тим, як розв'язувати сакраментальне питания "що робити?", подивитися на ситуацію під кутом зору іншого не менш відомого "хто винен?"

Трохи iсторіі. Банк "Украіна" засновано ще в 1990 роцi на базi об'еднання регіональних гілок радянськрго Агропромбанку задля фінансування украінського агропромислового сектора. За роки iснування під його дахом встигли попрацювати люди, широко відомi в Украіні й навiть за іі межами: Вадим Гетьман, Вiктор Ющенко, мінiстр фінансiв Ігор Мітюков, голова Ощадбанку Віктор Грибков, керiвник Раффайзенбанк-Украіна Ігор Францкевич. Можна сказати, побраталися, пройшли одну школу.

Понад 50% відсотків банку розташовані здебільшого в дрiбних регіональних центрах i, за твердженням журналу "Eastern Economist", е фактично неприбутковими через високi накладнi витрати. До того ж вітчизняний агросектор не зажив слави надійного чи багатого клiента, отож спецiалізація банку заздалегідь прирiкала його на проблеми. Аби забезпечити повернення кредитів, НБУ неодноразово доводилося надавати банковi допомоги у виглядi сплати 50%, а то и 70% обліковоі ставки за ними. Зрештою, значну частину кредитiв державi довелося просто списувати.

Рiк кризового падіння гривнi - 1998 - банк "Украіна" пережив з тяжкими втратами - збитки 123 млн. грн., i отримав стабiлiзаційний кредит у 150 млн. Вiдтодi думка щодо його перетворень в іпотечний селянський банк опанувала головами деяких державних мужiв i, зокрема, тодiшнього спікера ВР Олександра Ткаченка. Незабаром "перетворення" почалися: 13% акцій, що належали Кабінету міністрів, було передано компаніі "УкрРос", яку до обрання депутатом ВР очолював Володимир Сацюк. Пригадуеться, у пресi тодi можна було зустрiти зауваження, що в Олександра Миколайовича та Володимира Миколайовича спільними е не лише по-батьковi та партійна приналежність (В. Сацюк був обраний до ВР за списком СПУ-СелПУ), i раптом - от щаслива випадковість - Сацюк входить до керівництва того ж таки банку.

Та в кар'ерних просуваннях пана Сацюка дивуе не це. Зрештою, проблеми сільськогосподарського виробництва i раніше не були йому чужими, адже дiяльність очолюваноі ним компаніі безпосередньо пов'язана з ціею сферою. Щоправда, не завжди прикростi сільського буття на неi поширювалися. Наприклад, як постійний iмпортер цукру, улітку минулого року компанія ввійшла в число небагатьох щасливчиків, що рятували Украіну (краіну, а не банк) від цукрового голоду. I, як рятувальник, поруч iз відомими сільськогосподарниками на кшталт компаніі "Славутич" (яку недолугі язики чомусь вперто пов'язують з футболом) і "Дубно-цукор", отримала можливість узяти участь у закупівлi 260 тис. тонн цукру-сирцю на умовах ввiзного мита 5 евро за тонну (нагадаю, шо звичайна ставка ввiзного мита на цукор-сирець становить 300 евро/тонна).

Отож, у зближенні Володимира Миколайовича з банком, зайнятим кредитуванням сiльгоспвиробників, немае нічого дивного. Дивують радше його полiтичні трансформаціі. Селянин Сацюк під час президентськоi виборчоi кампаніі, у якій серед кандидатiв у президенти фiгурував, як відомо, Олександр Ткаченко, раптом до щему в душi переймається проблемами відродження регіонів i полишае рідну фракцію задля ціеi благородноi справи у -відповідній парламентській структурі.

Думаю, не варто нагадувати, що на той час головний митар краіни ще не став до виконання аналогічноi мети і важкий тягар відродження регіонів лежав на одноосiбних плечах Олександра Волкова. Утім, для останнього відроджувати - це покликання, і його не стримують регіональнi рамки. Він, наприклад, доклав чимало зусиль для відродження Леоніда Даниловича Кучми на посадi Президента в тому самому 1999 році. Але це так, до слова.

I ще дещо слід додати для повноти огляду. У депутатському запитi вiд 2 липня ц. р. на iм'я премьера А.Кінаха мiститься надзвичайно цiкава iнформацiя, яку, на думку депутатів, слід перевiрити правоохоронним органам, щоб не очернити даремно гарну людину. А саме: що "одним з активних учасникiв, який мае відношення до фiнансово-комерційноі дiяльностi банку "Украіна", у тому числi в сприянні надання кредитів, заміни керiвництва банку, вирiшення iнших питань, е колишнiй помiчник Президента Украіни, нині народний депутат, керівник партіі i депутатськоі фракціі "Демократичний союз" Волков Олександр Михайлович. За iнформаціею, яка потребуе перевірки, вiн, а також інші депутати е членами Наглядовоі Ради банку".

Утiм, і це, як виявляеться, не для всiх новина. Уже згадуваний журнал "Eastern Economist" ще в лютому поточного року послався на чутку, що пану Волкову буцiмто належить аж 52% акцiй банку "Украiна".

Однак повернiмося до самого банку. Початок 2000 ознаменовано тим, що не лише "Украіна", а й інші комерційні банки почали кредитувати сільгоспвиробників. За даними Мiнагрополiтики, до середини квiтня було видано кредитiв на суму 225 млн. гривень, при цьому близько половини позик припали-таки на банк "Украіна". У підсумку за перших три мiсяці минулого року в умовах майже стабільності гривнi банк "Украіна" зазнае ще 44 млн. грн. збитків.

Ситуацiя стае загрозливою і привертае увагу Мiжнародного валютного фонду. НБУ заявляе про намiр реструктуризувати банк. МВФ наполягае на його лiквідаціі як передумовi надання кредиту Украіні за програмою розширеного фінансування. За перше півріччя 2000 збитки банку сягають цифри в 60 млн. Наприкінці липня МВФ вимагае від Національного банку вивести з банку "Украіна" залученi ним депозити, заборонити приймати новi, ввести тимчасове управління і вивести з банку акціонерний капітал.

Тиждень-другий НБУ розмiрковуе, беручи до уваги те, що "друге піврiччя традиційно е сприятливим для "Украіни", що спеціалiзуеться на обслуговуванні аграрного сектора". Однак 8 серпня прем'ер Вiктор Ющенко оголошуе про домовленiсть з керiвництвом НБУ шодо рiшучих крокiв з рятування банку. На зустрiчi з журналiстами вiн стверджуе, що для відновлення нормальноі роботи банку необхідно близько 250 млн. гривень, тодi як зобов'язання з раніше виданих банком за урядовими програмами кредитів перевищують 400 млн. гривень, i безпрецедентне рiшення НБУ про встановлення режиму тимчасового управління щодо банку "Украіна", рiшення, якого так i не дочекався свого часу "Градобанк", побачило світ 22 вересня.

I якими ж були наслідки тимчасового управління? На 1 жовтня минулого року в банку знаходилося: внескiв населення - 418 млн. грн., депозитів юридичних осіб - 411 млн. грн., бюджетних коштів - 167 млн. грн. На 1 травня поточного року в кредитному портфелi банку знаходиться прострочених кредитів на суму близько 800 млн. грн. За 4 місяці вже цього року збитки банку зросли ще на 37,2 млн. грн. Загалом за останні роки збитки склали 353,6 млн. грн.

Що ж це за боржники такi, що не повернули кредитів на шалену суму? Невже селяни - кожен потрошку - набрали й повмирали? У нас і це, здаеться, може статися. Та не сталося, слава Богу. Тому що брали не потрошку. i не селяни. А хто? Хiба немае в боржникiв імен, назв компаній, реквiзитiв тощо? Хiба важко іх розшукати и стягнути борг, а не трусити ще и ще раз тих нещасних платників податкiв, громадян Украіни, що й без того не живуть, не працюють, а виживають i животіють?

Чи, може, iмена боржників - це така ж державна таемниця, як i та, за розголошення якоі намагалися свого часу притягнути до кримінальноi відповидальності редактора газети "Полiтика" Олега Ляшка, а зараз відкрили справу з приводу публiкаціі Олега Ельцова про Деркачiв? Агов, панове законники и правоохоронцi! Будь ласка, доведiть до відома громадян, чи справдi в нас імена тих, хто, попри всi закони й угоди, не повертае боргів, - це державна таемниця?

А вони ж відомі. Принаймнi депутатам Омельченку та Ермаку. Ось вони.

- ЗАТ "УкрРос" (вже згадуване) - 44,5 млн. грн. i до них 4,1 млн. - рiчних відсоткiв;

-- Асоціація "Інтерагро", ранiше очолювана нинішньою народною депутаткою, а заразом улюбленою племiнницею Олександра Ткаченка Людмилою Супрун - 67 млн. грн. і відповідно, 18,5 млн. грн. рiчних відсотов;

- Корпорація "Республіка" (чи не та, очолювана Ігорем Бакаем, яка й Туркменiстану за газ лишилася винна?) - 7,1 млн.грн. і 17,2 млн.грн.;

- ТОВ "Украіна-Нафта" (а ця чия? Чи не споріднена з ВАТ "Укрнафта", що серед найбiльших іі акціонерiв фiгуруе "Приватбанк", при згадуванні про якого завжди згадують i його колишнього голову Сергія Тигипка, екс-мiнiстра економiки, а нині народного депутата і глави фракціі "Трудова Украіна", чи, як іі ще називають, фракціі Пінчука-Деркача, i структури, з тим банком пов'язані. Балансовий прибуток ВАТ за 1999 склав 870 млн. грн, а в першому кварталi 2000 становив 285 млн. Якщо зв'язок у назвах компаній е наслідком випадкового збiгу, хоч цього, знаю за досвідом, майже не бувае, то автор заздалегідь просить вибачити його за підозри) - 59,6 і 3,9 млн.;

- ЗАТ "Атланта-iнтернешнл" - 25,3 млн. та 9,5 млн.;

- АТ "Украіна-Холдінг-Лізінг" -- 2,2 і 10,9 млн.;

- ЗАТ "СНТЦ "Ресурсозбереження" - 3i,3 и i2,6 млн.;

- ЗАТ "Ферум-Трейдинг" - 7,5 i 1,6 млн.;

- ДАК "Хлiб Украіни" - 6,i i 2,4 млн.;

- ТВ МП "Украінська мова" - 27,6 i 0,5 млн.;

- Державна податкова адміністрація Украіни (!) - 12 і 3,3 млн.

Особливо зворушуе присутність серед злісних боржникiв коханої нашої ДПА. Як вона полюбляе смикати боржникiв за всі можливi й неможливi мiсця, як не дiють на неі сльози i пояснення. А виявляеться, коли йдеться про те, щоб власні борги повертати, то й на охоронюваний бюджет можна накласти щось, типу вето. Честь честю, а 12 мільйонів дорожчi.

А от Державна митна служба у 1998 роцi отримала вiд того самого банку 20 млн. грн. на 1 мiсяць з метою вельми благородною - для видачi зарплатнi. Кредит повернула. Щоправда, через рiк. Пiсля падiння гривні вдвiчi. I після президентських виборiв. Цiкаво, кому і за що сплачувало керiвництво Держмитслужби цими грошима платню впродовж року? Утім, у депутатів своя версiя - вони припускають, що митники могли прокручувати ці грошi в інших банках.

Серед боржникiв банку знаходимо й фірму "Валді", якiй, як стверджуеться у надiсланому прем'еровi запитi, на підставi недостовiрних документів у 1997 роцi було відкрито кредитну лiнiю на 2 млн. доларiв, а в подальшому суму збільшено до 5,5 млн. доларiв. Термін погашення кредитноi лiніі - серпень 2003 року. А проте з 1999 року власник "Валдi" перестав виплачувати кредит i проти нього було порушено кримінальну справу, а в червнi 2000 він був заарештований. I ось що дивно: цю справу банк виграв безпроблемно i оперативно, а позов його був задоволений шляхом реалізаціі майна фiрми та іі дочiрнiх структур. Значить, можна? Чи лише тоді можна, коли фірму очолюе не депутат чи урядовець i не іхнiй родич?

Мiж іншим, власник "Валдi" Д. Мороз через свого адвоката звернувся iз заявою про зловживання службовим становищем голови правління банку "Украіна" О. Полетухою при продажу майна "Валдi". Д.Мороз - за гратами. А проте ніхто не квапиться встановлювати, хто сприяв йому в незаконному отриманні кредитiв. Як і досі, громадськість не обiзнана, чи невинний той О. Полетуха, а чи все-таки винний у зловживанні?

I ще одна деталь. Згадуваний на початку статті колишній працівник "Украіни", а нинішнiй банкiр з "Раффайзенбанк-Украіна" Ігор Францкевич, та ше один колишній працівник банку Сiндаревич, за даними, що е в депутатів Омельченка та Ермака i потребують перевiрки, "надавали кліентам допомогу в одержанні кредитів під різні програми, якi не виключали, що отримані кошти будуть використовуватися не за призначенням, а іх повернення буде проблемним".

Підсумуемо. Тi структури, через неповернутi кредити яких банк доведений до банкрутства, структури, якими опiкувалися окремi депутати и посадовi особи, олігархи, олiгархята i олiгархеньки, i опікувалися - дивний збіг - переважно на час виборiв, а також деякі небідні співробітники банку чи, може, банкіри, якi прикладали ручку до отримання тих кредитів, - ясна рiч, цілком безкоштовно, виключно з гуманних мiркувань, усi вони - державна таемниця. Це вони в порушення закон i моральних норм збагатіли на позичену суму. А "позичили" вони іі, як виявляеться, знову в громадян Украіни. I не лише задля купівлi чергового Мерседеса чи відпочинку на далеких островах, а заради перемоги на виборах свого улюбленця. I дуже хочеться дожити до того часу, коли вчергове ошукані, обiкраденi громадяни довідаються з вуст вiтчизняноi Фемiди принаймнi прiзвище того улюбленця.

Від редакції "Свободи". Двічі впродовж останнiх двох тижнів депутати Верховноi Ради розглядали поданi урядом Анатолiя Кiнаха законопроекти щодо подальшоі долi банку "Украіна". Під час останнього розгляду минулого четверга, окрiм доопрацьованого урядового, обговорювався також законопроект Натали Вітренко, яким передбачалося нацiоналiзацiя банку та притягнення до кримiнальноі вiдповiдальностi його боржникiв. Однак жоден iз запропонованих законопроектiв не набрав потрiбноi кількостi голосiв депутатiв. Едине, на що вони спромоглися, - це прийняти запит Григорiя Омельченка до керiвникiв правоохоронних органiв щодо 140 юридичних i 10 фiзичних осiб, якi понабирали кредити i не повернули іх. Серед iнших боржникiв "Украіни" ще один депутат - Михайло Бродський - називае нинiшнього мiністра фiнансiв Ігоря Мiтюкова, який начебто ще в 1993 роцi взяв i не повернув 20 млн. доларiв.

Однак стверджувати щось напевне про причетність до проблем "Украіни" тих чи iнших осiб було б передчасним - створена депутатами спеціальна слідча комiсiя й досi не може домогтися нi від податковоі адмiнiстрацiі Украіни, нi від Національного банку та Мiнфiну жодних документiв i, подiбна втаемниченість - на тлi заяв прем'ер-мiнiстра А.Кiнаха про прозорiсть i об'ективнiсть розслідування обставин виникнення цiеі гучноі iсторіі - щонайменше дивуе.

Отже, лiквiдацiя "Украіни" - питання якихось тижнів. (насправдi, рiшення вже прийнято, а безпосередньо сам процес лiквiдацii займе 3-4 роки - BankUkr) Чи вистачить правоохоронцям цього часу, щоб скласти i оприлюднити повний перелiк осiб, підприемств та органiзацiй, безвiдповiдальнiсть яких призвела до цього?

xtlan@torba.com

Используются технологии uCoz